Dad_Cats

Шкура пробита, спеціально для тебе трошки історії дуже недавньої.

Помилка Путіна



Тут піде мова про фатальну помилку путіна, слідом за якою впали ціни на нафту, а за усталеною традицією, за цим настає обвал росії, як це вже було з совком. Цю помилку можна легко описати одним реченням, але без ланцюга логічних міркувань таке твердження матиме набагато меншу вагу. Тому почнемо здалеку і не про путіна.

Усе почалося на початку 90-х на просторах регіону на ім’я Лугандон. Для більшої предметності візьмемо окремо розташоване містечко і позначимо його першою літерою прізвища президента РФ – «Х», хоча це могли бути й інші літери алфавіту. Це містечко зараз у тилу окупованої території, і по прямій від нього приблизно однакова відстань до тих місць, де йшли найжорстокіші бої, але саме воно не постраждало зовсім.

На початку 90-х тут зародилися феномени, які потім охопили всю Україну. Йдеться про бандитизм у жахливих масштабах. Найвідірванішим вважалося Єнакіївське угруповання, яке потім воювало з греками з Маріуполя. Що характерно, це були безпредєльщики, на яких пробу ставити було просто ніде. Збройне насильство було настільки звичним, що знамениті російські братки були просто невинними немовлятами порівняно з цією братвою. Поки в москві та інших містах кілери вистежували своїх жертв біля під’їздів, а неслухняним бізнюкам палили харчевні та офіси, ці ще тоді використовували навіть не автомати, а гранатомети. Неподалік Макіївки є місце, куди часто приїжджала братва на розбірки. Битви там були епічні. Але головне – братва дісталася до великих грошей і почала шикувати.

Ось тут і стався феномен, який запустив невідворотний ланцюг подій. Населення прийняло їх за паралельну владу і погодилося платити данину за «дах», а з проблемами йшли не до суду чи міліції, а до бандитів. Слід звернути увагу на подію, яка дала стартовий капітал бандитам і миттю змінила органи влади. У цей час почала запроваджуватися митниця, ще без відповідного персоналу. Тимчасово цим займалася міліція. Спочатку на митниці робилися статки просто за один день. Це на автомобільних, але найбільше бабло пішло з залізничних митниць. Усім знайоме тепер місто Іловайськ на якийсь час можна було перейменувати на Клондайк або Ельдорадо.

Хитре законодавство практично унеможливлювало декларування вантажів, і поки бізнесмени не схаменулися, там заарештовувалися цілі вагони автогуми, відеомагнітофонів, телевізорів, взуття, одягу та продуктів. Зараз це звучить дивно, але в магазинах тоді не було нічого взагалі! Тобто цей товар коштував просто фантастичних грошей. Так от, бізнесменам було простіше забути про товар, ніж виплачувати кратні штрафи за нього. Ширвжиток ставав нічийним, а за допомогою представників органів влади він робився ще й повністю непридатним до використання. Складалися акти про те, що це браковане, бите чи промокле – підлягає знищенню. Так запрацював перший конвеєр, який погнав «подарунки» в Донецьк і Київ. На певний час митниця затьмарила за престижністю ДАІ. Але потім потік халяви почав скорочуватися, а органи почали шукати легкі гроші за своїм профілем.

Даішники влаштували піт-стопи на всіх своїх постах. Жодна фура без винагороди вже проїхати не могла. БЕЗ [боротьба з економічною злочинністю. – Прим. перекл.] обклала даниною комерсантів та заводи. Шахти відкуповувалися від міліції та прокуратури караванами неврахованого вугілля. Розшук торгував конфіскованою наркотою, створивши власні мережі збуту. Органи боротьби з організованою злочинністю щільно співпрацювали з бандитами і мали частку від їхнього бізнесу. Суди перейшли на самофінансування та автоматично приймали відкати у 10–50% від суми спору або від $1000 за один рік позбавлення волі за цінником – Кримінальним кодексом.

Дуже швидко настала повна змичка бандитів та правоохоронних органів. Так сталося, що мером цього містечка був тоді Серьожа Тулуб. Це один із наближених людей Януковича. Вони ще тоді були дуже близькими, бо місто «тримала» єнакіївська братва, де набирав обертів Янукович. Тому застілля з приводу дня народження чи ще з якоїсь причини відзначали всі разом. Кабак закривався для відвідувачів, і з одного боку столу сідали мер, прокурор, його перший заступник, начальник міліції, заступник з опер, начальник розшуку, суддівські та інша братва. З іншого боку сидів «смотрящий» за містом, хтось із єнакіївської «верхівки» та бригадири забійних команд. Зрозуміло, що мужики, випивши, витанцьовували під «Мурку» та співали «Гоп-стоп» у супроводі очманілих лабухів. Щоправда, СБУ на це свято життя не запрошували, бо вони жили своїми інтересами – влаштували по місту мережу недоторканних торгових точок і трусили в’єтнамських робітників, які у великій кількості працювали на заводах, а виїжджаючи – скручували все, що можна. Вони не гребували ні міддю, ні нікелем, яких було багато на заводах, а наймудріші – викручували платинові термопари з печей.

Але й самі керівники заводів не дрімали. Був один заводик, який працював у системі МВС, а його директор мав міліцейське звання та входив до колегії МВС. Сенс конструкції в тому, що на заводі робили алюмінієві деталі до пожежних гідрантів та іншого. Коротше кажучи, на нього боялися дихати. Так от, він бадьоро і без сорому продав весь алюміній буржуям. Це – сотні тонн найчистішої сировини. Але й інші директори не дрімали. Коротше кажучи, першими доларовими мільйонерами в місті стали два директори заводів і начальник ДАІ. Останній на пару з одним із директорів заснували автотранспортну контору, яку укомплектували новенькими, прямо з заводу, тягачами «Мерседес». Там же їм видали і по величезному легковому «Мерседесу», бо заплачено було сповна.

І ось процес пішов. Щоб влаштуватися в ту ж ДАІ чи на інше рибне місце, треба було мати зв’язки або заплатити вступний внесок і пройти «стажування». Старожили уважно дивилися, як новобранець бере хабарі, красиво чи ні, а потім – ділиться чи ні. Якщо все нормально – брали на роботу, якщо артачиться або не ділиться з керівництвом – не брали.

Згодом ці діячі вступають до Харкова чи Києва навчатися на юристів. Туди рідко везли саме готівку, а пакували вантажні автомобілі дефіцитом від продуктів до сантехніки. Це називалося «скласти сесію». Зрозуміло, що вони навіть нічого не читали там, просто приїхали і «склали». Через кілька років виші закріпили цю систему і поставили на потік. Тепер студент або курсант платив за все, хай і не багато, але регулярно. Здобувши диплом, він уже був людиною системи. Але ж треба рости, отримувати звання та посади, а для цього треба занести обласному керівництву, а якщо посада «рибна», то й до Києва відвезти.

Через певний час усі органи влади складалися саме з такого контингенту. Ні освітою, ні світоглядом, ні поглядами на життя, ні принципами вони абсолютно не відрізнялися від бандитів. Згодом ця зараза стала поширюватися по всій Україні. Воно не те що в інших місцях такого не було, але ось так системно і відкрито можновладець себе не проявляв.

Тепер перенесімося в часи першого прем’єрства Януковича. Будучи сам плоть від плоті бандитом, він потяг за собою братву на саму гору. Згаданий вище громадянин Тулуб став міністром палива та енергетики. Щоб було зрозуміліше, путін використав Україну для відмивання свого бабла. Там ішли в порожнечу мільярди доларів, а Серьога був «смотрящим». Одночасно населення всіх прокуратур та керівництва ОВС стало поповнюватися донецькими «кадрами». В цей момент уже всі зрозуміли, що таке «прислухатися до Донбасу». Це означало перекласти з фені вимоги чиновника.

Помаранчева революція трохи обірвала процес, але бездарний Ющенко почав грати в Макіавеллі: щоб урівноважити амбіції баби Юлі, він знову закликав у союзники донецьких. У результаті донецькі прийшли до влади і показали все, на що здатні. Ми стали першою у світі країною державного бандитизму. Але річ у тому, що, не знаючи міри, легко розвалити будь-яку систему. Своїми піратськими та бандитськими методами відтискання та розпилу буквально всього Янукович і домбасяни вперто відтягували маятник у свій бік, і втомлений від державного свавілля народ вибив маятник із рук недопрезидента. Зрозуміло, що він полетів в інший бік.

Зрештою, настав час повернутися до помилки путіна. Він не вловив того, що в Україні вже визріла критична маса народу, який не стане миритися з тим, що коїть Янукович, але ж сам путін коїть щось подібне. Тобто для самозбереження путіну треба було триматися подалі від України, бо вона стала неїстівною для постсовка. Зжерти Україну, смертельно не подавившись – неможливо. Її населення здетонувало свій режим і в разі вдалого поглинання здетонувало б і московський гадючник. Путіну просто категорично не можна було влазити до нас під жодним соусом, бо це зобов’язане призвести до катастрофи. Як виявилося, проковтнути Україну путін не зміг навіть фізично, навіть з огляду на те, що в нас майже не було армії. Тепер уже пізно. Наслідки пішли невідворотно та безжально. Кожен наступний день для рф буде гіршим, ніж попередній, а в кінці цього шляху – розвал рф.

І ось спробуй тут не повір у містику! Усі події розпочалися на Донбасі понад чверть століття тому, і все закінчиться саме через Донбас!

__________________
Лапті в топку.