Лонгрід правди вам, вата, в ваші засрані очі.
Росія як еталон мерзенності
Якщо запастися поглядом стороннього спостерігача і поглянути на всі триста з невеликим століття історії того, що з 1721 року називається «росією», то правителі цієї сутності були мерзенними особистостями, але, безумовно, відрізнялися один від одного різною глибиною мерзенності і, головне – ця мерзенність виявлялася в певних аспектах. Проте кожен із них мав і якийсь сильний бік. Наприклад, цар Петро виявився кровожерливим, але хитрим діячем, якому вдалося настільки повно і фундаментально сфальсифікувати історію царства московського, що просто дивом дивуєшся, як йому це вдалося.
Так, фактично над створенням псевдоісторії працювали імпортні фахівці, але тут треба враховувати важливий момент. Ці фахівці діяли приблизно так, як зараз діють судові експерти в різноманітних галузях знань. Вони роблять свої висновки виключно в рамках поставленого судом завдання. Вони не мають права виходити за рамки цього завдання, і тому сторонам судового процесу важливо правильно та чітко сформулювати запитання, відповіді на які повинен дати експерт.
Упевнений, що імпортні фахівці, яких виписав із Європи Петро, діяли саме в такому ключі. Тобто цар чітко формулював завдання, а фахівці його виконували, надаючи пристойного вигляду тому, що згодом стане історією, про яку зараз постійно бубонить прутін. Насправді це вкрай важлива обставина, яку завжди треба мати на увазі, торкаючись подібних тем.
Справа в тому, що більшість фахівців, які займалися переписуванням історії, просто не могли взяти й від себе вигадати щось, що потім влаштує царя і за що він зрештою заплатить. Цар як мінімум мав пояснити їм те, що вони повинні приховати. А приховувати там треба було практично все. Тому ті події, які все ж таки доводилося залишати, треба було добре ретушувати за волею замовника. І тут постає суто технічна проблема.
Усе ж таки фахівці отримали свої знання та досвід у Європі, й можна не сумніватися в тому, що вони цілком володіли інформацією з писемних документів, які охоплювали цільовий період, і вони просто не могли взяти і вигадати «подвиги» Олександра Невського чи «Куликовську битву». Точніше, вигадати вони могли, але це зовсім не відповідало історичним записам, які зберігаються в Європі. В такому разі вони просто були зобов’язані погодити подібні моменти з царем, наскільки його влаштує придумана казка, яка не відповідає західним документам.
Самі вони навряд чи ризикнули б робити щось таке, адже за менші гріхи Петро міг надути винуватого ковальським міхом, вставленим у відоме місце. Тому Петро тримав у своїй голові приблизну конструкцію вигадки, а європейські вчені вже обвісили її всіма необхідними деталями, після чого замовник затвердив цю роботу і перейменування царства московського на «російську імперію».
Якщо пройтися далі по царях і царицях, то цілком можна знайти якісь видатні здібності у персонажа, незважаючи на його гидоту. Так, цариця Катерина була давньою попередницею Грети Тумблер і теж любила тварин. Причому відверті тварини виду гомо сапієнс отримували від неї титули та привілеї, але й справжніх тварин вона теж любила і не оминала увагою. Наприклад, відоме її захоплення тваринами, знаними як Equus ferus caballus, і тут Греті, безперечно, є куди рости.
Якщо ж перейти до ближчих часів, то й тут можна знайти персонажів, які, за всієї своєї одіозності, все ж таки мали видатні здібності. Той самий Володимир Ульянов показав видатні здібності шахрая. Практично всі 54 роки свого життя він жив, як натуральний браток, – не заробляючи собі на життя. Він завжди мав можливість тягнути гроші, зароблені кимось ще. І зауважимо, ніколи не працюючи і завжди проживаючи за чийсь рахунок, він зумів стати вождем світового пролетаріату. А крім того, попри свій хирлявий вигляд, він однозначно був дамським угодником, чим скидався на царя Петра.
Сталін, незважаючи на свою кровожерливість і люту мізантропію, все ж таки мав дивовижну працездатність. Кажуть, він міг майже не спати та особисто переглядати гігантську кількість документів, запам’ятовуючи їхній зміст. Можливо, ця здібність не видається такою вже й видатною, але з власного досвіду можу сказати, що за довгу практику мені вдалося бачити живцем одного-двох людей, які мають щось подібне. А з урахуванням того, які нероби в нас при владі, то така якість уже не виглядає як щось дивне і не варте уваги.
Леонід Ілліч теж мав позитивну якість – він любив цілуватися. Тут також можна сказати, що це не така вже цінна якість, щоб про неї згадувати окремо. Але як ми пам’ятаємо, за товаришем Сталіним такого не помічали, а в той самий час, коли Брежнєв правив совком, у Центральноафриканській Республіці правив пацієнт на прізвище Бокасса, який не тільки проголосив себе імператором, а й натурально вживав у їжу своїх опонентів. Кухарі готували з них страви, і товариш Бокасса залюбки обідав своїми злостивцями. Тож поцілунки Льоні цілком можна записати у його великий актив.
Якщо після цього подивитися на прутіна, то виявиться, що його мерзенність має максимальну глибину і так само максимальне охоплення. У нього просто немає вади як у втілення мерзенності, бо він не має хоч якихось позитивних рис. Його зовнішній вигляд повністю відповідає як його внутрішньому змісту, так і вмісту його таємних валіз. У нього немає інтелекту, немає працездатності, немає нічого такого, що могло б поставити його в ряд попередників за якоюсь позитивною чи корисною якістю, але водночас сукупність негативних рис і якостей робить його цілісною у своїй еталонній огидності фігурою. Далі ми наведемо кілька цитат, які розкривають цю мерзенність із різних боків, і напевно, мало хто знайде хоча б щось, що могло б зіграти «контра» цього висновку.
Напевно, найпершою буде цитата з їхніх ЗМІ, які традиційно посилаються на закордонну пресу, коли справа стосується слизьких тем, і це – безумовно слизька тема. В цьому випадку – це продовження теми про путінське довголіття, якщо не безсмертя. Як ми пам’ятаємо, під час останнього візиту до Пекіна прутін розповідав Сі про те, що зараз у нього готується програма довголіття, яку буде забезпечено шляхом регулярної пересадки органів.
Ніде в Мережі не було переліку органів, які прутін збирається собі пересаджувати, але сам діалог був дуже схожий на щось подібне до булгаковського «Собачого серця», де професор теж пересаджував певні органи, у тому числі від мавп. Ось що там пишуть на продовження теми:
«Путін хоче залишатися при владі до 2050 року, пише британський таблоїд Daily Star… 73-річний Путін, який уже перебуває біля керма у кремлі найдовше за всіх правителів з часів Йосипа Сталіна, хотів би зберігати владу до 97 років, а потім, можливо, передати її своєму синові Івану. Йому зараз 10 років, а у 2050 році буде 35. Чинна конституція, переписана 2020 року з «обнуленням» строків путіна, дозволяє йому залишатися президентом аж 2036 року, тобто до 83 років…»
Далі буде..